|
|
|
December 20th, 2009
05:00 pm - "Аватар", 3D, Дереш та снігопади
Сьогодні вперше побував на 3D перегляді фільму. От дійсно, до чого дійшов прогрес - вже зображення об"ємне, ефект майже повної приутності! А є ще ніби 4D - там навіть звуки, запахи і т.д. і т.п.
Пішли на сеанс на 10.00 (а сьогодні неділя) - при цьому ледь взяли квитки: по-перше, велика черга, а по-друге, ці місця нам вдалося взяти лише після того, як зняли "броню". (До речі, коли виходили, на наступний сеанс було ще більше людей!).
Фільм "Аватар". Мені дуже сподобалася сама історія, її постановка та, звісно ж, FX (спецефекти). Ідеї, насправді, не нові - любов, знищення навколишнього середовища, довіра, єдність. Але тут я вперше побачив, що людей показано не в найкращому світлі. Дійсно, а чи не робимо ми на Землі таке ж саме, як у фільми? Чи не знищуємо природні ресурси (не задумуючись про наслідки) лише для того, щоб отримати якесь золото, нафту, більше землі під посіви чи більше дерева під папір і т.д.? Колись людству доведеться за це все сплатити, і по голові ніхто не буде гладити. Все буде досить жорстко. Причина -> наслідок; схема стара, як світ.
Адже це так просто - не кидати сміття просто на землю, не займатися полюванням лиш задля забавки. У фільмі навіть вбивши тварину просили у неї пробачення. "Дух піде до Еван (Богині), а тіло залишиться серед племені".
У Африці, де найменший вплив цивілізації, теж помітно, що користуються схожим принципом: ніхто там не вбиває, щоб потішитися - тільки для того, щоб прогодувати себе та сім"ю. На жаль, сучасна цивілізація не вчить цьому. Більш поширеним є консьюмеризм; сучасне суспільство - це суспільство споживачів. Прикро... Але, знову ж таки, суспільство - це ж "сума" людей. Тому з себе ніколи не пізно почати, чи не так?
Щодо себе - то можу сказати, що мені простіше бути десь серед лісу, бачити тварин, гратися з ними - але щодо людей, то я все більше гніваюся на них. Мені все важче втримати себе у спокої, коли я їх бачу. І, напевне, причина в тому, що я потроху стаю таким же - бездушним, черствим, неспівчуваючим. Це неприємно визнавати, але велике місто справляє свій вплив на розум, серце, думки. Треба не забувати істинне становище себе у цьому світі, щоб остаточно не з"їхати з глузду.
До речі, сьогодні після фільму повертався підземкою додому і помітив одного хлопця. Був з якоюсь дівчиною. Низький, порівняно зі мною, десь 1.70 - 1.73. Думаю - знайомий профіль. А потім він повернувся, і я вже сміливо спитав "Любко Дереш?". Він: "Так". Я сказав щось на зразок "Класні твори" (він вже виходив на м. Вокзальна і часу не було) і потиснув його холодну від морозу руку. Він сказав досить тихим і цікавим голосом "Спасибі" і вийшов. І я потім їхав ще до наступної станції і посміхався - бо це було вражаюче. А потім я ще згадав, що у мене лежить недочитаний "Намір!" Дереша. Треба б закінчити.
До речі, побачивши Дереша вживу, і не скажеш, що це він пише свої твори: купа психоделічних описів, нігілізм, деколи націоналізм (у "Поклонінні ящірці", здається; потім він сказав, що вже 100% ліберал), а також місиво із містики та реалій сучасного провінційного містечка.
Також сьогодні цілий день йде сніг. Все засипало. В такий час приємно сидіти і дивитися на вулицю, попиваючи щось смачне та гаряче :)
|
![[User Picture]](http://l-userpic.livejournal.com/27164871/6257567) | | From: | ![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif?v=92) creorky |
|---|
| Date: | January 26th, 2010 11:47 am (UTC) |
|---|
| | | (Link) |
|
Ну в Африке как раз раньше практиковались каннибализм, межплеменные войны, а сейчас там вообще можно встретить вооруженные армии 10-14 летних наркоманов которые в своей жестокости могут переплюнуть лучших пациентов психушек. Так шо походу мы ща живем в самое мирное и спокойное время за всю историю человечества, со всякими толерастами и защитниками прав меньшинств. клааасно :) я починала колись читати Дереша, "Культ", по-моєму, і там книга починалася із вчительки, яка курила траву, мене це неприємно вразило, я подумала, що, мабуть, це якийсь такий нігілізм і цинізм на кшталт Софійки Андрухович, і покинула читати. А зараз розумію, що, мабуть, даремно ) Порадиш, із чого почати наново? Якщо цікавить якась філософія у нього - можеш почитати "Намір!", якщо хочеш трохи полякатися - раджу "Трохи пітьми", а якщо якісь підліткові хлопчачі думки про світ - то підійде і "Культ", і "Поклоніння ящірці". Хоча все ж пораджу "Намір!" (якщо не відлякують розмірковування, які деколи "розбавляють" неквапливий сюжет) =)
Ну, і будь готова до кількох матюків та трохи нігілізму) |
|
